Скорочення, поновлення та стягнення середнього заробітку на роботі

Дотримання двомісячного строку до моменту вивільнення працівника є обов`язковим при звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що призводить до розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця.

Короткий зміст справи: Особа, працюючи на посаді юрисконсульта була попереджена роботодавцем про скорочення, надалі вона скористалась правом на скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення.

Роботодавцем було скорочено особу зі зменшеним строком, про що було видано наказ, в той час роботодавцем було запропоновано особі вакансію в іншому регіоні, що вимагало від працівника переїзду в іншу місцевість, інших вакансій запропоновано не було.

Після звільнення позивач дізнавсь про існування аналогічних посад юрисконсульта в новоствореній філії за його місцем проживання, яких роботодавець йому не пропонував.

Роботодавець не заперечив факту існування таких посад, однак зазначив про відсутність обов`язку пропонувати такі посади працівнику, який за власною ініціативою виявив бажання припинити трудові відносини згідно з поданою ним заявою.

Особа вважаючи, що його права були порушені, звернулась до суду щодо поновлення на роботі та компенсації вимушеного прогулу.

Розглянувши справу, Велика Плата Верховного Суду дійшла до висновку, що роботодавець, який при скорочені не запропонує працівнику вакантні посади, порушує його права, передбачені частиною другою статті 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України.

Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 28 серпня 2024 року у справі № 641/1334/23 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121571345