Стягнення заборгованості із зарплати та середнього заробітку при затримці розрахунку: судова практика

     Ситуації, коли працівник звільняється, а роботодавець не проводить повний розрахунок у день звільнення, на жаль, зустрічаються досить часто. Саме такі випадки розглядає Малинський районний суд Житомирської області. Аналіз справ, зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі судових рішень (справа № 283/2997/25, № 283/1593/25, № 283/3072/25, № 283/1311/25), показує, що найчастіше проблема виникає саме через затримку остаточного розрахунку.

     У більшості випадків сторони не сперечаються, що працівник працював і був звільнений. Основний спір — чи виплатив роботодавець всі належні гроші. Позивачі звертаються до суду з вимогою стягнути заробітну плату, яку не виплатили, та середній заробіток за час затримки. Роботодавці іноді намагаються послатися на фінансові труднощі або відсутність коштів, проте суд наголошує, що це не звільняє від обов’язку провести розрахунок у день звільнення.

     Суд, розглядаючи такі справи, керується статтями 47 та 116 Кодексу законів про працю України: всі належні суми повинні бути виплачені у день звільнення. Якщо цього не сталося, застосовується стаття 117 КЗпП України — роботодавець зобов’язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки. Тобто, навіть якщо компанія мала тимчасові фінансові проблеми, відповідальність все одно залишається.

     При цьому суд оцінює докази, що підтверджують виплату або її відсутність. Якщо роботодавець не надає належних документів, суд задовольняє вимоги працівника. Період нарахування середнього заробітку рахують від наступного дня після звільнення до дня фактичного розрахунку або до дня ухвалення судового рішення, якщо розрахунок не проведено.

     Крім того, суди враховують справедливість і пропорційність. Наприклад, середній заробіток за час затримки — це компенсація за невчасну виплату, а не додатковий дохід або бонус. Верховний Суд у постанові № 320/46910/23 підкреслив, що середній заробіток не повинен перевищувати суму фактичної заборгованості із заробітної плати. Суд оцінює, скільки затримувалася виплата і яку суму фактично винен роботодавець, щоб знайти баланс: працівник отримав своє, а роботодавець не був покараний більше, ніж треба.

     У підсумку, практика суддів демонструє чітку та послідовну позицію: працівник має право на заробітну плату і компенсацію за затримку, а суди забезпечують справедливість, захищаючи права працівника, але не створюючи надмірного тягаря для роботодавця. Такий підхід допомагає підтримувати трудову дисципліну і стимулює роботодавців виконувати законні зобов’язання вчасно.